Способи зацікавити дітей математикою
Коли ви щомісяця оплачуєте комунальні послуги, купуєте одяг чи продукти, вимірюєте відстань або дізнаєтеся час, ви використовуєте математику. Далі у статті представлені поради про те, як пробудити в дітей інтерес до цікавого світу математики й тим самим підготувати їх до дорослого життя.
Будьте прикладом для своєї дитини
За даними опитувань, багато дорослих терпіти не могли математику у школі. Якщо серед них були й ви, постарайтесь не «заразити» своїми негативними емоціями вашу дитину. Допоможіть їй покращити своє ставлення до математики, демонструючи впевненість при виконанні таких повсякденних батьківських завдань, як підрахунок бюджетних грошей сім'ї, розподіл фінансових коштів та оплата рахунків. Необхідно також не забувати періодично акцентувати увагу на величезному значенні математичних знань у різних сферах професійної діяльності, наприклад, в архітектурі, медицині, при розробці ескізів одягу, ресторанному бізнесі та комп'ютерному програмуванні.
Допомагайте дитині використовувати математику щодня
Заохочуйте дитину в позаурочний час розв’язувати завдання, що вимагають знання математики. У продуктовому магазині попросіть її підрахувати вартість чотирьох кілограмів яблук. У машині спитайте про те, скільки часу займе поїздка від дому до місця призначення при певній швидкості. У магазині іграшок попросіть дитину розрахувати вартість іграшки з урахуванням знижки, а також час, який їй буде потрібний, щоб накопичити достатню суму грошей (з урахуванням її щотижневих кишенькових грошей) для купівлі цієї іграшки.
Ознайомтеся зі змістом навчальної програми з математики
Батькам важливо знати, якими математичними навичками повинна оволодіти дитина в певному класі. Можна отримати доступ до навчальної програми класу вашої дитини через веб-сайт місцевого управління освіти або попросити вчителя дитини розповісти вам про стандарти навчання. Коли ви дізнаєтеся, що буде вивчати ваша дитина, вам буде легше додатково розвивати в неї необхідні навички в домашніх умовах.
Перевіряйте домашні завдання дитини з математики
Проаналізуйте, чи передбачають домашні завдання дитини з математики тільки механічне повторення пройденого у школі матеріалу, чи вчитель включає в них творчі завдання, щоби перевірити розуміння учнями математичних принципів. Спитайте у вчителя, які методи він використовує, щоб допомогти дітям стати більш упевненими при вирішенні математичних завдань.
Звертайте увагу на деталі та всілякі подробиці
Постарайтесь мотивувати дитину докладати всіх своїх зусиль для вирішення математичних завдань і перевіряйте правильність розрахунків і відповідей. Постарайтесь усунути фактори, які відволікатимуть увагу, та встановити один і той же час для щоденного виконаннядомашньої роботи.
Грайте в ігри, що вимагають знання математики
Є безліч ігор, що потребують математичних навичок, в які можна грати з дитиною. Починаючи з молодшого шкільного віку, учні можуть вивчати математику, граючи в шахи, доміно, шашки, нарди, а також виконуючи різноманітні практичні завдання, які передбачають ігрову форму.
Читайте книги, які включають інформацію про математику
Усе більше й більше шкіл починають інтегрувати різні тематичні галузі в навчальну програму таким чином, щоб учні змогли знаходити для себе більш чіткі взаємозв'язки між предметами. Але як включити математику в історію чи урок англійської мови? Одним з таких способів є читання книг, в яких головні герої розв’язують завдання за допомогою математики або логіки. Також підійдуть і книги із серії «Цікава математика».
Висновок
За межами школи ми природним чином заохочуємо дітей читати, писати й покращувати знання мови, але математичним навичкам вони приділяють найчастіше лише 45 хвилин на день на уроці математики. Як і всі інші, математичні навички дитини та її впевненість у роботі з математичними поняттями можуть покращитись тільки за умови щоденної практики, підтримки й заохочення.
Джерело: https://childdevelop.com.ua/articles/edu/3386
| |
Воспитание: как не быть жестоким?
Когда речь идет о психологическом насилии в отношении детей, в голову в первую очередь приходят неблагополучные семьи: родители – алкоголики, не работают, а дети находятся без присмотра… К сожалению, это не единственный сценарий.
И в обычных, вполне благополучных с социальной точки зрения семьях дети могут страдать от жестокого обращения. Не из-за садистских наклонностей родителей, а преимущественно оттого, что те и не подозревают, что своим поведением наносят эмоциональную травму ребенку. Комментирует кандидат психологических наук, член Экспертного совета благотворительного фонда «В ответе за будущее» Мария Холодцова.
«Во-первых, что подразумевается под «жестоким обращением с ребенком»? Если несколько упростить, то здесь имеются в виду ситуации и методы воспитания, при которых подавляется личность ребенка.
Вот девочка играет в песочнице. Мама несколько раз спокойным тоном говорит, что пора идти домой. Дочь не реагирует. Потеряв терпение, мама хватает ее за шкирку и тащит в сторону дома. Что чувствует при этом ребенок? Он не понимает, почему мама вдруг рассердилась. Ему страшно, больно, обидно и невыносимо одиноко.
Или, скажем, типичная сцена в магазине. Ребенку понравилась игрушка, он хочет остановиться и рассмотреть ее, но мама тянет его в направлении отдела молочных продуктов. Ребенок видит йогурт и просит его купить, но мама упорно игнорирует его и направляется в сторону овощей. Там ребенок просит купить ему ананас. Здесь уж терпению мамы приходит конец. Она несколько раз ударяет ребенка и требует прекратить нытье. Ребенок начинает плакать, за что ему достается еще больше. Что он чувствует? Ему страшно, он зол, растерян, а еще ему стыдно – за то, что другие люди смотрят, как он плачет и как его ругают.
Мама, надо отметить, чувствует себя при этом не лучше. Раздражение и чувство вины –доминирующие в этом случае эмоции. Сценарий жестокого обращения с ребенком обычно развивается по одной и той же схеме: раздражающая ситуация – агрессивная реакция (действие) – чувство вины – стремление загладить ситуацию. И так по кругу. Как вырваться из него?
Для начала – осознать, что и когда мы делаем не так. Вот основные ошибки.
Крик и оскорбления
Перегруженные заботами, загнанные стрессом родители нередко срываются на детей – повышают голос, переходят на крик. Это всегда разрушительно для отношений и очень плохо для ребенка. Крик, агрессия – это признак бессилия, так как родитель, способный аргументированно убедить ребенка в своей правоте, не станет тратить столько эмоциональной энергии на неконструктивное поведение. Оскорбительные, унижающие достоинство ребенка слова могут вполне нанести ему серьезную психологическую травму и привести к нарушениям поведения и даже депрессии.
Эмоциональная глухота
У некоторых родителей существует устойчивый стереотип, будто лаская, жалея ребенка, мы делаем его слишком нежным, не приспособленным к взрослой жизни. Это в корне неверно. Жалея, проявляя сочувствие к ребенку, когда ему больно, одиноко, страшно или грустно, мы закладываем в него базу доверия к миру. Систематически игнорируя жалобы ребенка, отказываясь признавать его эмоции и их важность, мы рискуем, что наш малыш вырастет пассивным, замкнутым и недоверчивым.
10 правил воспитания Сьюзан Cонтаг
Американская писательница Сьюзан Cонтаг (ее дневники были недавно опубликованы на русском языке) составила для себя эти правила, когда ее сыну Дэвиду было 6 лет. Годы спустя сам Дэвид, тоже ставший известным писателем, подготовил их к публикации вместе с другими записками своей матери. Вы согласны со Сьюзан?
Антон Солдатов
1. Будь последовательной.
2. Не говори о нем с другими (например, не рассказывай смешных вещей) в его присутствии. (Не смущай его.)
3. Не хвали его за вещи, которые ты не смогла бы безусловно одобрить.
4. Не упрекай его строго, если он совершил проступок, делая то, что ему разрешили делать.
5. Распорядок на каждый день: еда, домашнее задание, ванна, чистка зубов, спальня, сказка, сон.
Рецепт детского счастья
Чуткость и требовательность – этого вполне достаточно, чтобы воспитать счастливого ребенка. На основании этих двух родительских качеств можно выделить четыре стиля воспитания. Но только один из них оказывается по-настоящему эффективным.
Елена Шевченко
От нашего отношения к ребенку зависит, вырастет ли он счастливым, открытым, уверенным в себе. Но как найти необходимый баланс? Американский психолог Дайана Баумринд (Diana Baumrind) создала модель четырех стилей воспитания, которые определяются двумя важнейшими проявлениями родительского внимания к ребенку – чуткостью и требовательностью. Под чуткостью она имела в виду теплоту, которую родители проявляют по отношению к своим детям: более чуткие взрослые во всем поддерживают своих детей, менее чуткие могут вовсе их не принимать. Требовательность означает, что родители контролируют своих детей, вырабатывают правила и строго требуют их соблюдения, в то время как родители, лишенные этого качества, не вырабатывают правил вообще.
Сочетание крайних проявлений этих свойств и создает стиль воспитания:авторитарный, потворствующий, пренебрегающий или авторитетный. Конечно, существуют и смешанные типы: ведь чуткость и требовательность не обязательно выражена в максимальной степени или отсутствует вовсе.
Каковы особенности каждого из стилей? Объясняет детский психоаналитик Анна Скавитина:
1. Авторитарный: высокая требовательность, низкая чуткость. Таких родителей дети чаще всего боятся. Они вырастают тревожными, одинокими и несчастливыми, плохо переносят фрустрацию, легко сдаются или, наоборот, начинают проявлять враждебность. При этом обычно хорошо учатся в школе и не склонны к антисоциальному поведению.
2. Потворствующий: низкая требовательность, высокая чуткость. Такие родители по-настоящему любят детей, но не понимают, как их воспитывать. В результате дети с трудом справляются со своими эмоциями и не умеют их контролировать, склонны бунтовать и делать назло, если их желания не выполняются, не умеют справляться с трудными задачами и склонны к антисоциальным поступкам.
3. Пренебрегающий: низкая требовательность, низкая чуткость. Равнодушие и холодность делают детей эмоционально сложными: они редко испытывают доверие к людям, часто бывают жестокими. Несмотря на потребность в любви, не могут ни получить, ни дать ее сами. Обычно им бывает трудно учиться. Им сложно ладить с людьми, иметь стабильные семьи, устойчивые отношения на рабочем месте. Они чаще учатся заботиться о себе сами. Могут быть склонны к ипохондрии.
4. Авторитетный: высокая требовательность и высокая чуткость. В этом сочетании всего в самый раз. И только этот стиль воспитания делает детей счастливыми. В чем его секрет? Родители требовательны, но и добры одновременно. Они объясняют правила и поощряют детей высказывать свое мнение о правилах, дают им независимость, но и прививают ценности. Дети вырастают компетентными, уверенными в себе, с хорошо развитым самоконтролем. Умеют устанавливать дружеские отношения со сверстниками, всегда в устойчиво хорошем настроении, стремятся к исследованию и не избегают нового.
Идеи Дайаны Баумринд не раз получали подтверждение. К примеру, в 1994 году подростки и их родители в ходе большого исследования заполняли специальные тесты, которые затем повторились через год*. Выяснилось, что по тому, как ведут себя взрослые, ученые могут предсказать, каким вырастет ребенок. У того, кто рос в семье с авторитетными родителями, характер и поведение оставались стабильно хорошими, а у детей, растущих с пренебрегающими родителями, поведение, особенно в подростковом возрасте, становилось все хуже.
Правда, высокая чуткость и высокая требовательность обычно не возникают сами по себе, а являются результатом осознанного выбора и внутренней работы самих родителей. Но чего не сделаешь ради счастья детей!
* L. Steinberg et al. «Over-Time Changes in Adjustment and Competence among Adolescents from Authoritative, Authoritarian, Indulgent, and Neglectful Families», Child Development 65, № 3, 1994.
«Навчається тато за Васю весь рік ...» або звідки беруть свій початок шкільні проблеми?
Пошук витоків шкільних проблем у дітей, потрібно починати з аналізу того, наскільки готовим до школи пішов дитина в перший клас. Якщо дитина фізично і психологічно здорова, то він легко впорається з труднощами. Треба дуже добре розуміти, що готовність до школи не міряється лише вмінням читати, рахувати і трохи говорити по-англійськи, а має на увазі під собою набагато більш складний комплекс умінь і навичок, що дозволяють дитині відносно спокійно пристосуватися до шкільного життя.
І нарешті, готовність до школи передбачає і власне інтелектуальну готовність. Добре, якщо дитина прийшла до школи з сформованими найпростішими розумовими операціями - аналіз, узагальнення, міркування, з мовною готовністю - великий запас слів, уміння розповідати, відповідати на запитання. А далі треба стежити за тим, як він засвоює програму. Наведу приклади з практики. Дівчинка в першому класі насилу засвоювала програму з математики, до кінця року вона просто впала в депресію і відмовлялася займатися і танцями, і музикою. Або хлопчик-другокласник, який не вміє виконувати завдання, почав замислюватися про самогубство. Інший при аналогічних проблемах часто плакав і вирішив, що він закінчений дурень. Ще один хлопчик, який має проблеми зі здоров'ям, дуже сильно втомлювався і не міг встигати в навчанні нарівні з усіма. Батьки цих дітей вчасно звернулися за допомогою і всі ці історії закінчилися добре. Батьки повинні знати одну особливість дітей цього віку. За теорією Е. Еріксона у віці 6-10 років дитина обов'язково повинна відчути, що вона успішний, що у неївсе виходить, що вона розуміє і навчається цілком на рівні інших. Якщо таке почуття не сформується в початковій школі, підростаюча людина буде мати потім проблеми з упевненістю в собі і самооцінкою.
Буває так, що в початковій школі проблеми не спливають, якщо рівень програми дитині під силу, але в середній школі при ускладненні вимог можуть початися проблеми, якщо школяр не навчився розуміти текст, не навчився його структурувати, через це не може його зв'язно переказати. До кінця навчання в початковій школі дитина повинна вміти планувати свою діяльність, оцінювати її результат, у нього має бути сформовано логічне, понятійне, теоретичне мислення, зачатки абстрактно-логічного.
Сучасне навчання вже не будується тільки на пам'яті, зубріння і роботі за зразком і шаблоном. Потрібно вміти аналізувати, співставляти, прогнозувати, міркувати, доводити, творчо мислити. Крім того, працювати з великими обсягами інформації, справлятися з інформаційним стресом, вміти шукати інформацію. Сучасне життя вимагає від людини швидкого переключення уваги, швидкої і точної реакції на стимули зовнішнього світу. Сучасна дитина може сидіти в декількох чатах одночасно, відстукуючи скорочені обривки слів, при цьому слухаючи музику і дивлячись телевізор, можливо, при цьому буде шукати в інтернеті матеріал для доповіді або перевіряти правильність виконання домашнього вправи в Word. І багато вчених вже б'ють тривогу, що від такого способу життя у дитини формується поверховість. Мало, хто вдумливо читає або розмірковує над отриманими відомостями. Велике значення має оволодіння мовою як інструментом пізнання і мислення. Навіть грамотність, багато в чому визначається мисленням дитини. Часом заняття з репетитором не дають помітних поліпшень, а наприклад, розвиваючі заняття російською мовою спільно з учителем-словесником і психологом, як показує досвід, призводять до значного прогресу не тільки в мові, але і з інших предметів. Одним словом, у школяра повинен бути добре розвинений розумовий апарат і повинна бути міцна нервова система.
Звичайно, при таких вимогах батьки не завжди можуть самостійно допомогти своїй дитині. Заочно важко щось радити, але деякі речі батьки повинні знати, щоб не допускати помилок. Наприклад, батькам корисно знати, які відхилення спостерігаються у сучасних дітей. Дуже часто став зустрічатися діагноз «гіперактивність з порушенням уваги». Такі діти дуже непосидючі, не можуть зосередитися на уроці, заважають і задираються до сусідів по парті. Є проблема, що позначається терміном ММД - мінімальні мозкові дисфункції. У нормі мозок утримує увагу приблизно 20-30 хвилин, потім йде невеликий відпочинок 5-7 хвилин, після чого увагу знову включається, а у дитини з ММД активну увагу зберігається лише 5-7 хвилин, а потім йде відпочинок іноді до півгодини. Природно, матеріал уроку буде не засвоєний, якщо мозок дитини знаходиться в неактивному стані більшу частину уроку. Нейропсихологи вважають, що до 70% сучасних дітей мають ті чи інші нейропсихологічні проблеми, тобто проблеми, пов'язані з несформованістю тих чи інших мозкових структур. Такі діти відчувають труднощі у вивченні математики, в грамотному листі і осмисленому читанні. Зазвичай такі діти непосидючі, подовгу зависають над домашніми завданнями, не можуть займатися нецікавим справою. Точний діагноз може поставити тільки лікар, але тим не менше батьки повинні знати, що, можливо, вони пред'являють своїй дитині непосильні вимоги. Повільність, ліворукість, порушення емоційно-вольової сфери - все це може створювати проблеми в навчанні, але при правильно організованій допомоги фахівців багато труднощі можна нівелювати. Багато батьків активно беруть участь в процесі приготування уроків, але не завжди роблять це грамотно. Не буде результативним сидіння поруч зі своїм чадом, підказування йому у вирішенні завдань або написанні творів, а то й просто виконання уроків замість нього або підсовування розв'язника. Поставити йому свою голову або сидіти з ним на уроках ви не зможете. Для ефективної допомоги корисно знати, що люди відрізняються за способом сприйняття інформації. Є так звані ГЛЯДАЧІ. Їм краще вдається запам'ятовувати зорову інформацію, зазвичай вони досягають успіху в орфографії і в математиці, люблять порядок на столі і в портфелі, обожнюють вирішувати головоломки і чудово грають у відеоігри, їх письмові роботи відрізняються красою і акуратністю. А ось складно говорити і грати в галасливі ігри з товаришами вони не дуже люблять. Це добре виходить у СЛУХАЧІВ. А також розмовляти по телефону, повторювати слогани реклам, співати пісні, розповідати про свої почуття, бути заводієм в іграх. Їхні роботи не відрізняються акуратністю, але цілком прийнятні. Їм краще вдаються усні предмети, вони беруть участь з задоволенням у різних громадських справах. У них прекрасна слухова пам'ять, вони легко запам'ятовують нові незнайомі слова. Найважче вчитися діячів. Їх стихія - руху, відчуття. Вони обожнюють спорт, танці, рухливі ігри, але їм важко запам'ятовувати те, що бачать і чують, а адже це лежить в основі шкільного уроку. Абстрактним знанням вони протиставляють практичні, де глядачам необхідно користуватися картками для запам'ятовування таблиці множення, формул, правил орфографії, дат історичних подій або наукових термінів. Необхідно виділяти різними чорнилом будь-які частини записів, підкреслюючи або обводячи в гурток різні назви. При підготовці до усних предметів при читанні тексту необхідно коротко записувати важливі думки чи малювати у вигляді значків, схем ...
СЛУХАЧУ необхідно частіше й уважніше, по складах промовляючи слова, перевіряти свої письмові роботи, тому що він не помічає помилок при листі. Все, що читає, необхідно проговорювати вголос, незрозумілі місця постаратися пояснити своїми словами, тут якраз може стати в нагоді допомогу батьків. Уроки можна робити під акомпанемент тихій і спокійній музики, проте телевізор і рок-музика неприпустимі - будуть занадто відволікати. Необхідно усно по кілька разів повторювати пройдений матеріал, скласти щось на зразок пісні, лічилки, вірші, слова яких будуть містити важливу інформацію, або записати навчальний матеріал на магнітофон, щоб прослуховувати його перед сном, поки збирає портфель. Час для уроків має бути суворо визначено.
ДІЯЧУ найважче вчитися, тому що він від природи схильний до неорганізованості. Він забуває записати домашнє завдання, принести зошити, підручники, пропускає повз вуха усні вказівки вчителя. Йому необхідно, щоб хтось - вчитель, друг, сусід по парті - кожен раз перевіряв, чи все він виконав з написаного. Для занять вдома місце має бути подалі від джерел шуму, від улюблених іграшок, де ніхто і ніщо не буде його відволікати. Для запам'ятовування матеріалу можна ходити, робити нахили, пересувати якісь предмети при правильних відповідях, використовувати магнітні букви і цифри або вирізані з картону при підготовці уроків з математики та російської мови. Необхідно частіше робити перерви, розділяти роботу на невеликі частини.
Для ілюстрації наведу приклад з практики. Одного разу до мене звернулися батьки п'ятикласниці, у якої стали виявлятися труднощі з основних предметів. Вчителі почали наполягати на тому, щоб вона кинула басейн, заняття гімнастикою і гурток з в'язання гачком. Після діагностики виявилося, що дівчинка яскраво виражений ДІЯЧ. І все, від чого її хотіли усунути, щоб засадити за підручники, було її улюбленою справою. Вона з жахом уявляла, що від цього доведеться відмовитися. Добре, що мама сама була педагогом і з розумінням поставилася до особливостей дочки. Адже що виходить? На догоду успіхам у навчанні, досить примарним, не факт, що тут її чекали відчутні успіхи, вона повинна була просто погубити свій розвиток як особистості. А в спорті у неї були значні досягнення. Коли мама вирішила, що психологічне благополуччя доньки важливіше гордості за хороші оцінки дочки, дівчинка була так вдячна, що з незвичайним завзяттям взялася за навчання, і з урахуванням рекомендацій зуміла підтягнути всі свої хвости, і стати ударницею. Які ще конкретні прийоми ефективного навчання можуть застосовувати батьки вдома? Фахівці відзначають, що успішність з тих чи інших предметів визначається різною активністю півкуль. Щоб їх активізувати й гармонізувати при заняттях навчальною діяльністю, корисно зробити вправу «перехресна ходьба». Дитина може трохи походити по кімнаті, високо піднімаючи коліна і при цьому торкаючись коліна протилежною рукою, тобто піднімаючи ліву ногу, стосуватися коліна правою рукою і навпаки. 3-4 хвилин такої ходьби достатньо, щоб мозок готовий був до роботи.
Для нарощування функціональної активності мозку і боротьби з перевтомою фахівці Школи швидкого читання Олега Андрєєва рекомендують протягом 5 хвилин розглядати різнокольорові квадратики розміром 5х5 см, нарізані з паперу різноманітних квітів. Споглядання різних кольорів стимулює різні зони мозку і допомагають налаштуватися на роботу. Необхідно знати, що найбільша активізація пам'яті спостерігається з 10 до 12 години ранку, в проміжок від 15 до 17 годин і після 20 годин. Щоб краще розуміти текст навчіть свою дитину правильно читати. Спочатку вона повинна прочитати параграф, щоб зрозуміти головні думки тексту, а після їх структуризації можна починати читати вдумливіше, щоб укласти все в пам'яті і обов'язково переказати вголос. Інакше, буває так, що дитина запевняє, що вона усе вивчила, усе знає, а приносить зі школи оцінку набагато нижче очікуваною. Чому? А тому, що вона вивчила матеріал на рівні впізнавання, а його осмисленою переробки та відтворення не сталося, ось все і вивітрилося з голови, відповідаючи. Тому так важливо текст обов'язково зрозуміти і відтворити, спробувати відповісти на різні питання по вивченої теми. Якщо якісь основні думки тексту записати у вигляді плану або представити як зручну схему, то запам'ятовування підкріпиться ще й додатковим включенням рухової пам'яті. Тоді матеріал буде засвоєний глибоко і міцно.
Інші різні прийоми активізації навчальної діяльності описані в численних книгах з розвитку дітей, так що ознайомитися з ними може будь-який зацікавлений батько. Багато розумні поради саме для вашого конкретного дитини можуть підказати і фахівці - педагоги, психологи, логопеди. Тільки треба йти до них з готовністю прислухатися до рекомендацій.
Якщо батьки зуміють грамотно допомогти дитині вчитися, то зможуть зробити навчання своїх дітей радісним і успішним процесом, а не джерелом негативних емоцій і сімейних скандалів.http://ricolor.org/rus/5/vr/school_problems/Джерело: http://perezvin.at.ua/load/robota_z_batkami/vistupi/poradi_batkam/37-1-0-283 |
Немає коментарів:
Дописати коментар